| УЧЁНЫЙ СОВЕТ | |
 |
Всем, кому не безразлична судьба украинской науки, у кого есть мысли и предложения, как лучше ее организовать, придать импульс научному творчеству и стимулировать инновационные процессы в стране, мы предоставляем возможность высказаться на нашем «Учёном Cовете». |
Вступ
Я 1950 р.н., фахівець із суспільних та світоглядних проблем. Цікавлюся цим практично з дитинства. На тлі посильної, зате безперервної самоосвіти закінчив кілька різних курсів, училище і університет. Тож і не дивно, що така цілеспрямована робота дозволила мені одержати ряд піонерних наукових результатів. Але...
На жаль, у нашому суспільстві із пояснених причин науково-технічна новизна та ще й вітчизняного походження не потрібна ні юридичним, ні фізичним особам. І навіть гірше - науково-технічні новатори (НТНи), особливо етнічні українці є у нас особами небажаними, насамперед для самих українців. Підтвердженням цьому є масова втеча новаторів з України та злиденне існування тих із них, хто з різних причин ще тут. При постійному та повсюдному, зауважте, галасуванні про потребу інновації.
Звичайно, небайдужі до такого ставлення і самі творці науково-технічної новизни. Особливо ті з них, хто добросовісно та самовіддано працює і одержує належні результати у своїх напрямках. Тож ці люди також щиро й відверто пропонують і шляхи покращення. Причому ці пропозиції різноманітні як за кількістю авторів (від одного до десятків чол.), так і за адресністю (від волання в пустелі, тобто, «до громадськості» і аж по персонально до найвищих керівників України). Найрізноманітніші вони і за формою - від суто емоційних статей у пресі та анонімок в Інтернеті і до солідних колективних праць. І так триває практично всю незалежність.
Сірі будні
Ну і що, ситуація від цих ініціатив покращується?
На словах, особливо у звітах відповідних чиновників, авжеж. Не настільки, правда, як хотілося б (на жаль, і тут наш всюдисущий фатум і одночасно - універсальне пояснення та універсальне ж виправдання - Суб'єктивні та Об'єктивні Причини, СОПи), але прогрес має місце. У всякому разі, достатній для матеріального заохочення працівників відповідних установ і навіть збільшення їхніх штатів.
Насправді ж ситуація лише гіршає. Це, зрештою, підкреслюють і НТНи у триваючих своїх публікаціях та звертаннях.
Проте постає питання: а чому самі НТНи не звертають уваги на результати цих своїх звернень та пропозицій? Чому бездумно ось вже 18-й рік товчуть одну й ту саму воду в одній і тій же ступі?
Адже маємо вже відомий масив (статистика!) цих їхніх звертань та пропозицій - і всі з нульовим результатом. То потрібно ж із цього конкретного результату конкретної роботи робити цілком конкретний висновок. Хоча б такий: дана форма громадянської (позаробочої!) активності НТНів не приносить бажаного результату.
І знову ж питання, не лише природне, а й обов'язкове для науковця: чому саме відбувається так, а не якось інакше?
Але якраз цього питання ніхто з науковців коректно і не ставить(?!).
Тому постає чергове питання: чому ці ініціативні, результативні у своїх напрямках та добросовісні новатори стосовно суспільної проблематики чинять всупереч науковій логіці? Адже антинауковими методами ми від істини тільки віддалятимемося. То що, ці НТНи не розуміють такого простого?!...
Лєнкухарка як світоглядна праматір
Виявляється, якраз тут песик і заритий! А справа в тому, що всі наші дорослі вчені вчилися за часів Союзу. Де їм надійно, як бачите, втовкмачили, що для управління суспільними процесами достатньо і кухарчиних знань. І радянські агітпропівці постійно та привселюдно своїм належно оплачуваним словом це підтверджували. Та й теперішні політологи, піарщики, іміджмейкери і т.п. твердять те ж самісіньке і так самісінько.
Тому й наші представники т.зв. точних наук і самі при цьому пишуть, що заманеться. Тому і їхні висновки та пропозиції такі різні, бо у кожного ж своя стеля і свій неповторний палець. Але люди із серйозним виглядом роками роблять власні висновки буквально з нічого?! Бо, мовляв, «всі кажуть» (переконливий аргумент для науковця, еге ж?), що суспільства як цілого не існує, а тому й не може бути об'єктивних суспільних властивостей та закономірностей.
Але хто конкретно нам таке каже?
Правильно, ті теоретики, хто при цьому відверто дбає виключно про власну кишеню! Адже всі прекрасно розуміють, що суспільні ідеологи і в СРСР, і зараз процвітають і множаться саме на тлі наростання суспільних проблем. І якраз тому, що правителям у неправовій державі, як в СРСР, так і зараз у нас, потрібні брехуни для освячення їхніх злодіянь і підлизи для особистого кайфу.
Повторюю, абсолютна більшість наших НТНів цю роль суспільних теоретиків ніби й розуміє, але в тлумаченні власного суспільства бездумно виходить саме із їхніх мантрів(?!).
Причин такій бездумній легковірності кілька.
Насамперед наші добросовісні новатори і про інших наївно судять по собі. Тож їм і на думку не спадає, що ціла професійна група - суспільні теоретики - та отак привселюдно і завзято бреше. Бо хіба ж таке може бути?! Адже й ВАК безперервно штампує вчені титули нашим теоретикам незмінно світлого майбутнього. І правлячі еліти про них доброї думки, підкріпленої відповідними щедротами. І у ЗМІ та видавництвах для наших суспільників всі двері навстіж. То це і є реальний вияв суспільної довіри і навіть вдячності даній професійній групі. То як же сумніватися у істинності їхніх слів та писань?!...
Гнітюче впливає на НТНів і фактично усвідомлювана традиційна українська меншовартість. Причому помітна залежність: чим добросовісніший українець, тим зазвичай він вважає себе гіршим та дурнішим від неукраїнців. А наші ж суспільники (нерідко колишні компартагітпропівці) на додачу ще й всім і вся твердять, що вони продовжують та втілюють саме передову західну суспільну мудрість.
І вже звідси наші порядні (але наївні) НТНи підсвідомо роблять висновок, що краще живуть у передових країнах саме завдяки кращому розумінню (=теорії!) суспільства. То виходить, що і наших ідеологів треба слухатися, бо й вони базуються на підтвердженій практикою теорії.
Але якраз тут і є логічний викрутас! Адже насправді немає(!) доказів правоти саме західних суспільників. До того ж, вони там взагалі заперечують «всякі там» докази правоти щодо пояснення суспільства (згадайте хоча б сумнозвісну багатоістинність). А отже і немає доказів того, що саме краща теорія допомагає їм творити кращу суспільну практику. Ба більше, розрекламовані їхні сучасні концепції (суспільства загального добробуту, відкритого суспільства, суспільства сталого розвитку, суспільства знань тощо) історично з'являються вже пост фактум. Тобто, в суспільстві внаслідок певних закономірностей розвитку виникли і усталилися певні явища та процеси, а вже потім, через роки, ці теоретики заднім числом навмання проявляють свою «науковість»: мовляв, так відбулося тому-то й тому-то.
І, нарешті, остаточний доказ непридатності західної теорії про суспільство - це обов'язкові масові кровопролиття при спробах її застосування за кордоном. Те ж самісіньке стосується і «мудрості» кремлівської.
Сказане означає, що і в наших суспільників немає жодних доказів правоти їхніх пояснень суспільної проблематики. Ба гірше - наша ж суспільна практика абсолютно протилежна їхнім нісенітницям.
Проте наших НТНів і ця обставина анітрохи не бентежить. Схоже, що в душі всі вони навіть пишаються таким визначним спільним світоглядним предком як лєнінська кухарка. Тому НТНи у своїх професіях (нагадаю, в т.зв. точних науках і дисциплінах) свято дотримуються доказів об'єктивної правоти думки, незалежно від її автора чи носія, тобто, одноістинності. Але щодо суспільної проблематики ці ж шукачі єдиної (хоч і відносної) істини покірно плентаються за професійними брехунами і плагіаторами. І собі теж намагаються утверджувати якраз протилежне - правоту особистості, переважно себе коханого.
Приємна необмеженість думки
А тому вони і такі відважні та впевнені якраз за межами власної професійної компетенції. Та й задоволення яке - жодних тобі правил та обмежень на політ фантазії! При цьому НТНи пишуть про проблеми науки як такої, як цілої галузі суспільної діяльності. Що, мовляв, нікудишня ефективність та якість її результатів, недостатні капіталовкладення та низький добробут працюючих. Але, шановні, хіба ви не знаєте, якої саме науки це предмет - продуктивність праці та якість вироблюваної продукції???
Та прекрасно знаєте, всі ж при кандмінімумі діамат здавали. Однак дуже вже кортить блиснути тим, чого не тямиш. Тим більше в умовах неправової держави, де офіційно пріоритетні якраз професійна безграмотність та відверта брехня.
Але тут є ще одна обставина. Число наших офіційно титулованих НТНів в Україні становить десятки тисяч, якщо не більше. А відверто проявляють різні ініціативи по «змінах на краще» лише кілька відсотків з них. А що ж решта, тобто, абсолютна більшість(!) наших НТНів? Чому вони мовчать? Що, мають якусь іншу думку про власну роботу - то яку саме думку? Чи це просто байдужі пристосуванці, кар'єристи та інтригани - то з чого це видно? І подібні питання можна продовжувати.
Словом, зрозуміле лише одне - що наші НТНи не задоволені ні ситуацією, ні власною роллю в ній. Хай так, а хто зараз задоволений?!
А між тим багато хто з НТНів професійно знає, що з одного лише заперечення аж ніяк не витікають конструктивні висновки та пропозиції. Однак всупереч власному розумінню якраз так намагаються чинити?!...
Пам'ятаєте одну з «вершин» радянської логіки «Не знаю як, але не так!»? То наші ініціативні НТНи цю «мудрість» творчо, хоч і на рівні підсвідомості (та це не означає, що не приходячи до тями, тут механізми інші) вдосконалили. Авжеж, нащадків лєнкухарки титули зобов'язують Якати всюди та у всьому. І відтепер їхні реформаторські ініціативи (нагадую, виключно за межами власної компетенції) мають таку стратегічну основу: «Не знаю, чому так, зате знаю як!». Тож спробуйте відчути клас та різницю, простолюдини...
Це що, злість чи заздрість?
Маю на увазі мотивацію моєї критики на адресу справді щирих намірів дрібки наших невгамовних НТНів.
А ні те, ні інше! Насправді ж це відверта спроба допомогти (гарно я викрутився? - всі ми мимоволі вчимося у суспільників).
Бо я й сам від початку мучуся з новизною. Та ще й перебуваючи в основному за межами офіційної науки - це взагалі підпілля в концтаборі!
Але мені здавна вдалося затямити, що наука починається із постановки проблеми. То я й почав шукати пояснення причин наших проблем та невдач. Однак виявилося, що нікого це не цікавить. Бо, мовляв, суспільство як ціле просто не існує, а лише як хаотичний набір шматочків. А тому й неможливі причинно-наслідкові зв'язки між суспільними явищами та процесами. А значить - безглуздо навіть говорити про якісь причини суспільної проблематики. Це ж не точні науки...
Звичайно, я не претендую на глибокі філософські знання. Але свого часу життя (чи науковий пошук - мені важко це розділити) змусило мене серйозно зайнятися методологією. У всякому разі - прикладною її частиною.
І таки вдалося - створив метод адекватного опису активних систем (живе, соціум, штучний інтелект) як цілого. А потім вже справа часу - доказово пояснив і все решту. А вже на основі пояснення причин розробив шляхи й механізми взаємовигідного, а тому й гарантованого покращення і профілактики.
Однак, повторюю, нікому мої досягнення не потрібні. Українцям тому, що вороже ставляться до одноплемінників-новаторів. Навіть тим, хто новатор сам(?!). Принагідно згадайте, будь ласка, якій укрновизні раніше не знайомого Вам одноплемінника Ви особисто успішно допомогли в реалізації? Так зразу й не згадаєте?...
Так оце і є перевірка Вашої реформаторської сверблячки нашою практикою.
Але я відволікся на лірику. Пропонував я своє і неукраїнцям. Хоча б пояснення світоглядної природи антисоціальної поведінки по тероризм включно і методів нормалізації та профілактики. Але мене вони не чують і не бачать. Буквально! Бо ж всі наші очільники і зверхники від самого початку незалежності по всьому світу зі шкури пнуться, представляючи українців інтелектуально другорядними. І це, на жаль, їхній єдиний та повний успіх.
Отже
Шановні небайдужі новатори! Пропоную вам науковий підхід до наших проблем та недоліків, в т.ч. і в науково технічній сфері. Тим більше, що все це створене у першому наближенні, є що вдосконалювати та розвивати. Либонь чули, що наука - справа колективна, але складається із індивідуальних внесків? То я свій і пропоную. Правда, на жаль для більшості з вас, українською мовою.
Розумію ваше упередження до одноплемінника. Навіть колись був варіант підписуватися «Клецьман» - тоді вам було б навіть приємно. Та що зробиш - не хитрий та не спритний я, як на теперішні стандарти...
Все ж, якщо хтось зацікавиться, то в мережі є трохи мого, переважно без ноу хау. Просто клацніть в Гуглі на мої «П.і.п.».